У вівторок — 13 жовтня розпочався черговий пленарний тиждень другої сесії Верховної Ради України. Як повідомляє прес-служба Верховної Ради, заздалегідь оприлюднений порядок денний — Звіт Уряду зібрав до залу не тільки майже всіх парламентарів. Ущерть були заповнені гостьові ложі балкону.
Перед колегами склав присягу новообраний від Народного руху (по загальнонаціональному округу) народний депутат України Олександр Чорноволенко.
Відразу ж привернув увагу присутніх навіть розгляд традиційного питання щодо запитів і заяв народних депутатів. Серед них переважали звернення до Президента, відповідних органів державного управління з найпекучіших проблем нашого буття. Зокрема, народногосподарського комплексу, соціальної сфери, банківсько-фінансової системи.
На пропозицію Голови Верховної Ради Олександра Ткаченка сесія погодилась розглядати внесене питання як двоєдине: тобто і про звіт, і про відповідальність Уряду за соціально-економічну ситуацію, що склалася в державі.
З доповіддю виступив Прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. Він охарактеризував стан справ у країні, як такий, що нібито виключає подальше загострення кризи. Перерахував галузі, де з’явились певні ознаки стабілізації, навіть деякого піднесення. Запевнив, що посилюватимуться "координаційні функції держави шляхом визначення пріоритетних напрямів у розвитку економіки, здатних забезпечити стратегічні переваги Україні в наступному столітті...". Відповідаючи на запитання народних депутатів прем’єрові, однак, довелось "приземлитися", оскільки в них йшлося і про конкретні буденні справи, які слабко співвідносились з узагальненнями.
Співдоповіді зробили: Станіслав Гуренко — голова Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, Євген Марчук — голова Комітету з питань соціальної політики та праці, Вячеслав Сокерчак — перший заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, Юлія Тимошенко — голова Комітету з питань бюджету. Вони проаналізували звіт, піддавши уряд гострій критиці. Підкреслювалось, що з початку повноважень (уже понад рік) він не запропонував програми своїх дій. Не визначено пріоритетів. Не переглянуто напрацьованих раніше державних програм. Тому в його роботі бракує системи, цілеспрямованості. Спільною була думка про те, що так званий курс радикальних реформ слід докорінно міняти, оскільки він не відроджує власну економіку, а продовжує руйнувати її, довівши майже дві третини населення до бідності. До цього спричинились грубі помилки уряду в фінансово-кредитній, бюджетній та податковій політиці, в реалізації заходів з перебудови народногосподарського комплексу, самоусунення держави від турбот про соціальну сферу.
Дискусія по доповіді й співдоповідях також була бурхливою і гострою. Багато хто з промовців, зокрема Олександр Мороз, Сергій Правденко, Іван Чиж, Анатолій Кінах, Віталій Журавський, Віталій Кононов, Олександр Кушнір, Сергій Шевчук та інші, звертали увагу на те, що в діяльності Уряду має переважати соціальна спрямованість. Не народ для держави, а держава для народу — ось у чому найвище покликання управлінців. Михайло Павловський, не без підстав, дорікнув виконавчу владу в беззастережній реалізації рецептів МВФ стосовно "шокової терапії" в ринковій перебудові. А її слід здійснювати без поспіху, з максимальним врахуванням національних умов. Усього взяло участь в обговоренні близько 30 народних депутатів. Міркування їх так чи інакше зводились до узагальнення: основана причина наших негараздів — у відсутності стратегії побудови власної цілісно-самодостатньої державності.
У заключному слові Валерій Пустовойтенко подякував за зауваження й пропозиції. Він пообіцяв, якщо залишиться прем’єром, докласти всіх зусиль, щоб поліпшити роботу Уряду, попросив парламентарів сприяти в цьому.
Підсумок дискусії підбив у своєму виступі Голова Верховної Ради України Олександр Ткаченко. Нагадавши хроніку урядових криз (з 1991-го до липня 1997-го змінилось шість прем’єрів), він задав залові риторичне запитання: Чи можливо в такі стислі строки оволодіти ситуацією і поліпшити її? Уряд Валерія Пустовойтенко прибавив у вдалих діях. Але безсумнівного докору заслуговує за те, що не розробив реальної програми подолання кризи.
Голова Верховної Ради висловив своє бачення виходу з кризового стану. Цьому мають сприяти гнучка кредитно-фінансова політика (назамін жорсткої монетарної), перебудова зовнішньоекономічної діяльності на прогресивнішій законодавчій основі. Простір для ефективнішої роботи Уряду має відкрити Закон про Кабінет Міністрів, виконавчій владі на місцях — Закон про місцеві державні адміністрації. Голова Верховної Ради не погодився з тими, хто пропонував прийняти рішення про відставку уряду. В пору кризового загострення, недалеких президентських виборів це було б схоже на те, що протипожежна команда, хай і не дуже вправна, піде з місця пожежі, не погасивши її .
Розглядались кілька проектів постанов з питання щодо відповідальності Уряду за економічно-соціальну ситуацію, яка склалася в державі. Жоден з них не одержав необхідної кількості голосів. Отож звіт Уряду просто взято до відома.
Наступні пленарні засідання відбудуться в середу — 14 жовтня.
