У ВIВТОРОК, 26 ЧЕРВНЯ, В СЕСIЙНОМУ ЗАЛI ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРОХОДИЛА МIЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦIЯ НА ТЕМУ: "ПАРЛАМЕНТАРИЗМ В УКРАЇНI: ТЕОРIЯ I ПРАКТИКА". ЇЇ ПРИСВЯЧЕНО 10-Й РIЧНИЦI З ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТI УКРАЇНИ ТА 5-Й РIЧНИЦI З ДНЯ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦIЇ УКРАЇНИ. КОНФЕРЕНЦIЯ ПIДГОТОВЛЕНА ПАРЛАМЕНТОМ ТА IНСТИТУТОМ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ. В НIЙ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ НАРОДНI ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ НИНIШНЬОГО ТА ПОПЕРЕДНIХ СКЛИКАНЬ, ПРЕДСТАВНИКИ КОНСТИТУЦIЙНОГО СУДУ, ВЕРХОВНОГО СУДУ, МIНIСТЕРСТВА ЮСТИЦIЇ, IНШИХ СУДОВО-ПРАВОВИХ ОРГАНIВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ, ВIТЧИЗНЯНI УЧЕНI-СУСПIЛЬСТВОЗНАВЦI, ЗАРУБIЖНI ФАХIВЦI.

Конференцiю вiдкрив вступною промовою Голова Верховної Ради України Iван ПЛЮЩ. Вiн проаналiзував хiд державотворчого процесу i становлення парламентаризму в Українi від часу прийняття у 1991 роцi Акту проголошення незалежностi та розбудови громадянського суспiльства до ухвалення 28 червня 1996 року Конституцiї України. I.С.ПЛЮЩ пiдкреслив, що в реалiзацiї конституцiйного принципу подiлу влади, в ефективному проведеннi комплексної державно-правової реформи визначальна роль вiдводиться парламентськiй демократiї як формi народовладдя. Голова Верховної Ради проаналiзував десятирiчний досвiд законодавчої дiяльностi парламенту, наголосивши на проблемах, якi постають перед ним у мiру розвитку правової, демократичної державностi. Необхiдно забезпечити, сказав вiн, подальшу професiоналiзацiю Верховної Ради, оптимiзацiю засад законодавчої дiяльностi, iстотне полiпшення всього законотворчого процесу, включаючи наукове обгрунтування i розробку законопроектiв. I.С.ПЛЮЩ наголосив, що український парламент готовий до якнайширшої спiвпрацi з Парламентською Асамблеєю Ради Європи, з Мiжнародною Асамблеєю держав-учасниць Спiвдружностi Незалежних держав, а також з нацiональними парламентами заради консолiдацiї дiй, спрямованих на розв'язання проблем сьогодення не лише у нашому європейському домi, а й в усьому свiтi.

У ході пленарного засідання з доповіддю "Законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні" виступив Голова Верховного Суду України Віталій БОЙКО. Він наголосив на тому, що побудова демократичного суспільства та правової держави тісно пов'язана зі становленням третьої гілки влади - судової, з посиленням її незалежності. Доповідач спинився на тих кроках, які сприяли трансформації судової системи пострадянської України у самостійну і незалежну судову владу. В.Ф.БОЙКО зокрема зазначив, що впровадження в життя конституційних вимог щодо створення в державі неупередженого та незалежного судочинства є одним із головних чинників правової держави, якою має стати Україна.

Народний депутат України, Голова Верховної Ради України 2-го скликання Олександр МОРОЗ у своїй доповіді "Місце парламенту в системі влади (з досвіду сучасної України)" спинився на здобутках та втратах суспільства у розбудові політичної системи України за роки незалежності. О.О.МОРОЗ наголосив на тому, що парламент України може повноцінно функціонувати лише в конституційній системі влади, яка, на його думку, "паралізована". Доповідач запропонував змінити існуючу систему правовим парламентським шляхом, "опорними точками на якому стануть вдосконалення окремих статей Конституції України, реформування виборчої системи в напрямку посилення ролі партій, зміцнення взаємозв'язку і взаємної відповідальності парламенту і уряду, законодавче забезпечення зростання ролі органів самоврядування і прав регіонів".

Голова Конституційного Суду України Віктор СКОМОРОХА охарактеризував основні риси парламентаризму в Україні. Вони зумовлені як внутрішніми (національними) факторами, так і рисами, притаманними парламентаризму як загальносвітовому явищу. Важливе місце у розвитку парламентаризму, підкреслив доповідач, посідає Конституційний Суд, покликаний виконувати роль арбітра у вирішенні питань щодо конституційності актів органів влади.

Міністр юстиції України Сюзанна СТАНІК підкреслила, що парламентаризм є невід'ємною рисою розвинутої демократії. На її думку, важливою проблемою залишається визначення оптимальної структури парламенту, а виборче законодавство має забезпечити відкритість всіх структур та контроль за їх діяльністю.

Генеральний прокурор України Михайло ПОТЕБЕНЬКО у своєму виступі окреслив роль і місце прокуратури в системі органів державної влади. На думку М.О.ПОТЕБЕНЬКА, прокуратура повинна бути незалежним органом нагляду за дотриманням законодавства. Генеральний прокурор заперечив тезу про непідконтрольність прокуратури, а також звинувачення у залежності суду від прокуратури.

На конференції виступили В.Ф.ОПРИШКО, директор Інституту законодавства Верховної Ради, О.Л.БАРАБАШ, Президент Асоціації народних депутатів України, В.Ф. СІРЕНКО, народний депутат України, С.І. ПЕРЕСУНЬКО, народний депутат України, Т.ВЮРТЕНБЕРГЕР, професор Інституту публічного права (Німеччина), Б.ШЛОЄР, доктор права (Німеччина), Д.ТЕРБЕР, директор Центру конґресових та президентських досліджень (США) та інші.

Учасники конференції констатували координуючу роль парламенту в системі органів державної влади у процесі формування правової держави та основ громадянського суспільства, підкреслювали необхідність подальшого вдосконалення і розширення його представницької, законодавчої, контрольної та установчої функцій.

Зокрема, промовці наголошували на недостатньо чіткому визначенні представницького статусу Верховної Ради України, а також на неповній реґламентації її прав у сфері законодавчої діяльності, загалом окреслених Конституцією України. Основний Закон України, на їхню думку, не закріпив належного механізму правового регулювання взаємовідносин різних гілок державної влади. Існують і інші як теоретичні, так і практичні проблеми, успішне розв'язання яких обумовлює потребу реформування парламентської діяльності як одного з важливих напрямків державно-правової реформи в Україні.

Міжнародна науково-практична конференція продовжила свою роботу на секційних засіданнях. Секцію "Загальнотеоретичні та практичні проблеми розвитку парламентаризму в Україні" вів І.ЮХНОВСЬКИЙ, голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти; секцію "Вдосконалення правового статусу Верховної Ради України та її комітетів" - В.ЖУРАВСЬКИЙ, народний депутат України; секцію "організаційно-правові засади законотворчого процесу в Україні" - Г.УДОВЕНКО, голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

На вечірньому пленарному засіданні учасники конференції, підбивши підсумки аналізу та обговорення теоретичних і практичних проблем, сучасний стан і перспективи розвитку українського парламентаризму, прийняли рекомендації Верховній Раді України. У них, зокрема, наголошується на активізації роботи по внесенню змін до Конституції України щодо вдосконалення представницьких, законодавчих, контрольних та установчих функцій Верховної Ради України.

Учасники конференції рекомендують вжити заходів із прискорення розробки та прийняття законів "Про Верховну Раду України", "Про реґламент Верховної ради України", "Про призначення та проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою", "Про парламентський контроль та контрольну діяльність Верховної Ради України", "Про тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України" та інших законодавчих актів, які визначають правовий статус Верховної Ради України.

Важливим, на думку учасників конференції, також є вирішення проблеми забезпечення оптимальної взаємодії Верховної Ради з Президентом України, Кабінетом Міністрів України, органами судової влади та своєчасне розв'язання проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом, розробка Державних програм розвитку законодавства України на відповідні періоди діяльності Верховної Ради України.

Заступник Голови Верховної Ради України Степан ГАВРИШ, закриваючи конференцiю, пiдкреслив її непересічне значення в розвитку українського парламентаризму, роль Верховної Ради "як локомотиву демократизацiї" процесiв суспiльного життя. Вiн подякував присутнiм за участь у роботi зiбрання, висловив упевненiсть, що комiтети i фракцiї Верховної Ради успiшно використають матерiали конференцiї з метою вдосконалення правової бази для подальшого становлення парламентаризму як визначальної форми вияву народовладдя.